Є рослини, про які говорять спокійно і раціонально. А є букефалдра — і тут акваріумісти починають говорити з якимось особливим блиском в очах. Я сам пам’ятаю, як вперше побачив її в акваріумі одного знайомого: темно-зелені, майже чорні листки з металевим синьо-фіолетовим мерехтінням, прикріплені до темного каменя. Виглядало це як щось із фантастичного фільму про підводний світ. «Що це?» — запитав я. «Букефалдра,» — відповів він з посмішкою людини, яка знає, що зараз зробить з тобою щось незворотнє.
З того дня минуло кілька років. Зараз у мене кілька різних видів букефалдри в різних акваріумах. І так — вона справді зводить з розуму. У найкращому сенсі цього слова.
Що таке букефалдра і звідки вона
Bucephalandra — це рід водних рослин родини Ароїдні (Araceae), близька родичка анубіасів. Батьківщина — острів Борнео (Калімантан), де вона росте виключно в гірських річках і струмках з кристально чистою, швидкою водою. Прикріплюється до каміння і скель у місцях із сильною течією, часто в зонах, де рівень води сезонно коливається — рослина може бути то повністю під водою, то частково над нею.
У акваріумістиці букефалдра з’явилася відносно недавно — активно поширюватися серед ентузіастів вона почала приблизно у 2010-х роках. І одразу викликала справжній ажіотаж, який не вщухає досі.
Причин кілька. По-перше, неймовірне різноманіття форм і кольорів — видів і різновидів букефалдри описано вже більше сотні, і нові продовжують з’являтися. По-друге, унікальна зовнішність — металевий блиск листків, хвиляста структура, незвичайні кольори. По-третє, компактний розмір — більшість видів маленькі, ідеальні для нано-акваріумів і акваскейпу.
Як виглядає букефалдра
Тут складно говорити узагальнено, бо різновиди дуже відрізняються між собою. Але є кілька спільних ознак.
Кореневище — горизонтальне, повзуче, темно-коричневе або майже чорне. Схоже на кореневище анубіаса, але зазвичай тонше. Від нього відходять коріння, якими рослина чіпляється за поверхню, і листки.
Листки — ось де починається справжня магія. Залежно від виду вони можуть бути:
- Від яскраво-зеленого до темно-зеленого, майже чорного
- З металевим блиском — синім, фіолетовим, бронзовим, червонуватим
- Гладкими або хвилястими по краях
- Овальними, ланцетними або майже круглими
- З помітним або ледь видимим жилкуванням
Один із найефектніших моментів — зміна кольору залежно від кута освітлення. При прямому світлі листок може виглядати темно-зеленим, а при боковому — спалахнути синьо-фіолетовим металевим блиском. Це явище називають іридесценцією, і саме воно робить букефалдру такою незрозумілою і привабливою.
Розмір — більшість видів компактні. Листки від 2 до 10 см, вся рослина рідко перевищує 15 см у висоту. Є зовсім мініатюрні форми з листками в 1–2 см — ідеальні для нано-акваріумів.
Квітування — так, букефалдра може цвісти прямо під водою. Невеликі суцвіття, схожі на анубіасові. У мене одного разу зацвіла букефалдра в акваріумі — я тижень ходив і розповідав про це всім знайомим акваріумістам.
Популярні різновиди
Назви різновидів букефалдри — це окрема поезія. Їх дають колекціонери і заводчики, тому назви часто неофіційні, але вже міцно закріпилися в акваріумному середовищі:
- Bucephalandra ‘Kedagang’ — один із найпопулярніших і найдоступніших різновидів. Невеликі округлі листки, темно-зелені з синюватим металевим відливом. Відносно швидко росте, добре розмножується. З неї я й радив би починати знайомство з родом.
- Bucephalandra ‘Brownie Ghost’ — листки майже прозорі, з зеленуватим відтінком і характерними темними прожилками. Дуже незвичайна і ефектна форма.
- Bucephalandra ‘Theia’ — великі темно-зелені листки з вираженим хвилястим краєм і сильним металевим блиском.
- Bucephalandra ‘Mini Catherinae’ — компактна форма з дрібними листками і яскраво вираженим синьо-фіолетовим мерехтінням. Одна з моїх особистих улюблениць.
- Bucephalandra ‘Red’ — листки з червонуватим або бронзовим відтінком, особливо на молодих пагонах. Дуже ефектно виглядає поруч із темним субстратом.
- Bucephalandra sp. ‘Wavy Green’ — хвилясті яскраво-зелені листки, трохи більші ніж у більшості різновидів. Гарно виглядає як акцентна рослина.
Умови утримання
І ось тут починається та частина, де я маю бути з вами чесним: букефалдра — не найпростіша рослина. Вона не така невибаглива, як яванська папороть або анубіас. Але і не настільки примхлива, як її репутація іноді змушує думати.
Температура: 22–28°C. Оптимально — 24–26°C. Не любить перегріву — при тривалій температурі вище 28°C починає страждати.
Освітлення: низьке і середнє. Букефалдра — тіньолюбна рослина. При яскравому освітленні без CO2 дуже швидко заростає водоростями, особливо чорною бородою. Я тримаю її в затінених місцях акваріуму — під нависаючими рослинами або в куточках із меншою інтенсивністю світла.
CO2: не обов’язковий, але дуже бажаний. Без CO2 рослина росте, але дуже повільно. З CO2 — приємно активніше, листки стають яскравішими і насиченішими.
Течія: помірна або навіть сильна. Пам’ятайте — в природі вона живе в гірських річках. Хороша циркуляція води дуже важлива: вона запобігає осіданню органіки на листках і розвитку водоростей.
Параметри води: м’яка або середньої жорсткості вода, pH 6,0–7,5. Букефалдра воліє чисту, добре насичену киснем воду. Регулярні підміни — обов’язкові.
Добрива: рідкі мікродобрива корисні, особливо залізо — воно впливає на насиченість кольору листків.
Як правильно садити
Як і яванська папороть, букефалдра — епіфіт. Вона прикріплюється до твердих поверхонь і категорично не терпить, коли кореневище закопують у ґрунт.
Способи прикріплення ті самі: темна нитка або леска, суперклей-гель, або просто акуратно покласти на поверхню каменя чи корча і дати рослині самій причепитися.
Я особисто найчастіше використовую суперклей-гель — швидко, акуратно, і рослина одразу виглядає так, як задумано. Головне — не нанести клей на листки і коріння, тільки на кореневище.
Ідеальні поверхні для прикріплення: темні вулканічні камені, корчі, кераміка. На темному тлі металевий блиск листків особливо виразний.
Швидкість росту і терпіння
Будьте готові до того, що букефалдра росте дуже повільно. Набагато повільніше за яванську папороть. Один новий листок на місяць — цілком нормально, особливо без CO2. З CO2 і добривами — трохи швидше, але все одно це рослина для терплячих.
Є в цьому, втім, і своя перевага: букефалдра не потребує постійного обрізання і не заповнює акваріум у небажаних місцях. Посадив — і вона роками сидить там, де ти її поставив, поступово і красиво розростаючись.
Розмноження
Букефалдра розмножується поділом кореневища — так само, як анубіас і яванська папороть. Коли кореневище достатньо підросло, просто відріжте шматок із кількома листками і прикріпіть окремо.
Місце зрізу на материнській рослині можна обробити активованим вугіллям або просто залишити — заживе само.
Важливо, щоб на кожному відрізаному шматку було хоча б 2–3 листки і частина кореневища з корінцями. Зовсім маленькі шматочки без листків — не приживуться.
Поширені проблеми
Чорна борода на листках — найчастіша проблема з букефалдрою. Темні жорсткі нитки водоростей на краях листків виглядають жахливо і дуже важко прибираються. Причина — нестача CO2 при достатньому освітленні. Рішення: додати CO2, підсилити течію, скоротити світловий день.
Якщо водорість вже є — уражені листки краще видалити. Решту можна обробити: витягніть рослину з акваріуму і нанесіть на уражені місця невелику кількість рідкого глутаральдегіду або перекису водню, зачекайте 30 секунд і поверніть у воду. Але чесно — простіше і надійніше просто зрізати уражені листки.
Листки темніють і гниють — кореневище закрите або затиснуте. Перевірте, чи є доступ води до кореневища.
Рослина не росте взагалі — нестача мікроелементів або занадто низька температура. Додайте рідкі добрива і перевірте термостат.
Листки втрачають металевий блиск — зазвичай нестача заліза або надто яскраве освітлення. Додайте залізовмісні добрива і перемістіть рослину в більш затінене місце.
Букефалдра і колекціонування
Окрема тема, про яку не можна не згадати. Букефалдра — це не просто акваріумна рослина. Серед ентузіастів вона давно стала об’єктом колекціонування. Рідкісні різновиди продаються за дуже серйозні гроші — кілька сотень доларів за маленький шматочок кореневища не є чимось незвичайним у колекціонерських колах.
Я сам до крайнощів не доходжу, але кілька більш рідкісних форм у мене є — придбав їх на акваріумних виставках і через тематичні групи. Це окремий кайф — знайти незнайомий різновид, виростити його і спостерігати, як він поступово проявляє свій характер.
Якщо ви тільки починаєте знайомство з букефалдрою — почніть із доступних і поширених різновидів на кшталт Kedagang. Вони дешевші, простіші у вирощуванні і дадуть вам розуміння того, що ця рослина взагалі собою являє. А далі — як піде. Дуже часто «як піде» закінчується окремою полицею для акваріумів з колекцією букефалдри. Я попереджав.
Як я використовую букефалдру в оформленні
Букефалдра — рослина середнього і переднього плану. Завдяки компактному розміру і ефектному вигляду вона ідеальна для акцентних точок композиції.
На темних каменях — класичне і беззаперечно найкраще рішення. Темний вулканічний камінь підкреслює металевий блиск листків. Кілька різних різновидів на одному камені — вже готова мініатюрна композиція.
На корчах поруч із яванською папороттю — дуже природне і гармонійне поєднання. Папороть дає об’єм і легкість, букефалдра — акцент і блиск.
У нано-акваріумах — ідеальний вибір. Маленькі різновиди створюють ефект повноцінного підводного саду навіть у 20-літровому акваріумі.
Як солова рослина — великий розрослий кущ рідкісного різновиду на красивому камені може бути єдиним акцентом мінімалістичного акваріуму. Це дуже японський підхід до акваскейпу — один елемент, але бездоганний.
Букефалдра — це рослина, яка вимагає трохи більше уваги і терпіння, ніж звична класика. Але вона повертає це з лихвою — красою, якої немає більше ні в кого. Якщо ви ще не тримали букефалдру — спробуйте. І будьте готові до того, що одним кущиком справа не закінчиться.
